Людмила Бевз 27.11.2021

Пам'ятаючи про страшний Голодомор-геноцид, про його жертви, маємо згадати і про тих, хто всими своїми силами та можливостями намагався допомогти голодуючим.

Коли чорна коса смерті йшла по українських землях, українська еміграція шукала способи витягти з її лабет хоч одну родину, хоч одне життя.

З цією метою, донька гетьмана Павла Скоропадського - Єлизавета очолила створений гетьманським рухом в Берліні Комітет допомоги голодуючим в Україні. Його головною метою було надання матеріальної допомоги голодуючим. Для цього проводився збір коштів для адресної допомоги людям в Україні. В першу чергу, відправлялась допомога тим, хто не мав рідних за кордоном, які б могли допомогти. Представники гетьманського руху зобов'язувалися підтримувати Комітет фінансово, але це не заміняло й особистої допомоги рідним чи знайомим, що живуть в Україні.

Комітет провадив і інформаційну роботу, приймаючи участь в конференціях, видаючи звернення, листи, листівки. Єлизавета особисто виступала перед європейцями, щоб донести правду про жахи голоду. Ці відозви й заклики поширювалися з дому Скоропадських про що свідчить зазначена адреса на Страшний Голодомор, що чорною косою смерті йшов по українсьських землях, тяжким болем пронизував серця української еміграції.

Донька гетьмана Павла Скоропадського - Єлизавета, маючи глибоку любов до українського народу, боляче переживала події в Україні. Вона активно проводила діяльність, очолюваного нею Комітету допомоги голодуючим в Україні. Головною метою комітету було надання матеріальної допомоги голодуючим. Для цього проводився збір коштів та адреса людей, яким потрібно в першу чергу надіслати допомогу до України. В першу чергу, відправлялась допомога людям, що не мають рідних за кордоном, які б могли допомогти. Представникам гетьманського руху рекомендувалося підтримувати фінансово Комітет, що не повинно заміняти особистої допомоги рідним чи знайомим, що живуть в Україні.

Комітет провадив і інформаційну роботу, приймаючи участь в конференціях, видаючи звернення, листи, листівки.

Одну з таких листівок "До твого серця, брате, сестро!" за малюнком Василя Масютина, передала до музею молодша сестра Єлизавети Павлівни - Олена Отт-Скоропадська. На листівці зображено заморену голодом родину, а на звороті листівки заклик українською та німецькою мовами "Не відкладай допомоги на завтра, щоб вона не прийшла запізно!", тому що представники церкви, відвідавши "Країну голоду" наголошували на необхідності негайної допомоги, адже "цієї зими може вмерти з голоду багато міліонів душ".

Комітет допомоги голодуючим в Україні звертався до всіх політичних, громадських, міжнародних організацій, партій з проханням об'єднатись для допомоги, відсунувши політичні розбіжності і не згоду. Для Єлизавети Павлівни важливим було якнайбільше відправити допомоги до України, тому жодну зібрану "копійку" не дозволялося витрачати на інші цілі, навіть на інформаційну діяльність, для цього шукали інші можливості.

Маючи високий рівень емпатії, будучи емоційною, сприймаючи близько до серця біль інших людей, Гетьманівна переводила все через свої почуття і переживання, тому її стан здоров'я в ці роки погіршився. Але Ліза не полишала справи, адже для неї сенс мало лише українство.