Людмила Бевз 25.06.2021
На продовження історії про власників кам'яниці на Спаській розповімо про купецьку родину Усовичів.
Саме Усовичи 3 вересня 1787 р. придбали у Марфи Сичевської, за посередництвом її зятя С.Розлача садибу на Подолі за 1400 карбованців «з усіма в ній кам'яними та дерев'яними будівлями».
Прізвище Усовичів відоме з ХVІІ ст. В міських документах 1640-х років значиться писар Василь Усович.
Новий власник садиби, Кузьма Андрійович Усович ( 1746 -1799 рр.) мав дружину Агафію Євстафієву та дітей: 5 доньок і 1 сина Михайла. До придбання садиби на Спаській Усовичи жили в парафії церкви Миколи Притиска, опісля старий будинок вони продали і придбали лавку, де торгували «красним товаром» та надавали позики під проценти. Поряд з фінансовим благополуччям зростав і авторитет Кузьми Андрійовича. Саме в цей час він стає членом магістрату. До кінця ХVIII ст. Усовичі володіли двома будинками: кам'яним і дерев'яним в парафії церкви Миколи Доброго, і чотирма лавками. Завдяки вдалим шлюбам доньок Усовичі породичалися з відомими та заможними родинами.
Найстарша донька Мотря була одружена з Іваном Андрійовичем Іванським – представником козацької старшини, що займався продажом вина. Сім'я Іванських мала 7 дітей і жила в парафії церкви Миколи Притиска.
Друга донька, Одарка Кузьмівна була дружиною вяземського купця Сергія Михайловича Щеколдіна. Подружжя мало двох синів та жили в парафії церкви Миколи Набережного. Овдовівши Одарка вдруге одружилася з ніжинським купцем Георгієм Дмитровичем Сафроновим та народила йому ще двох синів.
Четверта донька Усовичів – Варвара, була видана заміж за вдівця, дворянина Осипа Новицького.
Єдиний син Усовичів – Михайло, закінчив Московську медико-хірургічну академію та був військовим лікарем.
Доля ще двох доньок: Феодосії і Меланії не відома, адже поки що даних про них не знайдено.
Після смерті батьків: у 1799 р. Кузми Андрійовича, а в 1806 р. Агафії Євстафіївни, дітям залишилося багато боргів. Тому родина змушена була продавати і садиби з будинками, і лавки з крамом, щоб упорядкувати спадок. Таким чином кам'яниця на Спаській перейшла до нових власників.
З архівів Музею гетьманства за дослідженнями Р. Лякіної.
